СИСТЕМНІ ФАКТОРИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕРНОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ КУКУРУДЗИ В РІЗНОРОТАЦІЙНИХ СІВОЗМІНАХ СТЕПОВОЇ ЗОНИ

Узагальнені експериментальні дані, одержані в стаціонарних 5-, 7- та 8-пільних сівозмінах в південній та північній частинах степової зони. Вивчено вплив попередників на урожайність зерна кукурудзи при розміщенні її в сівозміні після пшениці озимої, соняшника і ячменю ярого. Встановлено агробіологічну роль ярусної та полицевої оранки, чизельного обробітку і системи No-till при вирощуванні кукурудзи. З'ясовано ефективність сидеральних культур, пожнивних решток, гною, мінеральних добрив в різних поєднаннях і певних полях сівозміни. Висвітлено залежність між агробіоценозом кукурудзи і грунтово-кліматичними умовами. В багатофакторній моделі землеробства, яка поєднує в собі сівозміни, основний обробіток грунту та різні види добрив, встановлено, що при вирощуванні кукурудзи на зерно її продуктивність коливається в широких межах – від 2,73 до 6,35 т/га. При цьому недоліки сівозмінного фактора частково можна компенсувати за рахунок основного обробітку грунту і комплексного внесення органічних та мінеральних добрив. Кращі агробіофізичні умови для росту і розвитку кукурудзи можливо забезпечити за рахунок глибокого полицевого обробітку і внесення гною в обсягах 30 т/га одночасно з N90P60K60.