Штучна вентиляція легенів у пацієнтів з морбідним ожирінням під час лапаротомних баріатричних операцій

У 90 пацієнтів, прооперованих з приводу морбідного ожиріння (МО), проаналізовані режими вентиляції за тиском і об’ємом, їх вплив на біомеханіку дихання і показники газообміну. Мета. Порівняти вплив на систему дихання штучної вентиляції легенів (ШВЛ) у режимі примусової вентиляції за об’ємом і за тиском у пацієнтів з МО. Матеріали і методи. Проведено дослідження щодо 90 пацієнтів, прооперованих з приводу МО. Індекс маси тіла (ІМТ) всіх пацієнтів перевищував 40 кг/м2. В залежності від режиму керованої вентиляції легенів пацієнти були поділені на дві групи: 1–ша група (n = 46) – ШВЛ з контролем за об’ємом (VCV), 2–га група (n = 44) – ШВЛ з контролем за тиском (PCV). В інтраопераційному періоді вимірювали рівень газів артеріальної крові і фіксували показники механіки дихання. Результати. У 1–й групі (VCV) середній дихальний об’єм (ДО) становив (11,5 ± 4,3) мл/кг з розрахунку на ідеальну масу тіла, у 2–й групі PCV – (9,4 ± 3,2) мл/кг. В кінці операції рівень парціального напруження кисню в артеріальній крові (РаО2) був достовірно вищим у групі PCV (14,8 ± 4,0) кПа (110,8 ± 29,7 мм рт. ст.) порівняно з групою VCV – (12,5 ± 1,3) кПа (93,5 ± 9,9 мм рт. ст.). Висновки. Проведене дослідження виявило, що особливої різниці у пацієнтів з МО між ШВЛ з VCV і ШВЛ з PCV немає.