Лікування меконієвого перитоніту: проблеми та шляхи їх вирішення

Мета – проаналізувати результати лікування меконієвого перитоніту (МП) у новонароджених і розробити оптимальний алгоритм діагностики та лікувальної тактики. Матеріали і методи. Проведено обстеження і лікування 28 новонароджених дітей з МП. Діти прооперовані у перші дні життя у клініці дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету. У першу групу увійшли 12 хворих, які оперовані у 2002–2008 рр., у другу групу – 16 хворих, які оперовані після 2008 року. Результати. У 78,6% хворих причиною МП були вроджені вади кишок (атрезія, подвоєння, заворот), які ускладнилися некрозом і перфорацією. У чотирьох новонароджених спостерігалася атрезія кишки і заворот, у п'ятьох дітей були множинні атрезії. Локалізація перфорації у більшості хворих була на рівні тонкої кишки, у двох дітей – на рівні товстої кишки, у двох випадках спостерігалася перфорація шлунка. У більшості оперованих новонароджених була виявлена фіброзно-адгезивна форма МП, у третини дітей був дифузний перитоніт і у трьох пацієнтів – кістозна форма МП. У хворих другої групи удосконалено хірургічне лікування, яке ґрунтувалося на диференційованому підході до вибору методу операцій залежно від виду МП. Висновки. Найчастішою причиною МП була вроджена тонкокишкова непрохідність, що вимагала оперативного лікування. Результати лікування МП залежать від його форми і патології, що його викликала. Найгірші результати лікування отримано при фіброзно-адгезивній формі МП. Диференційований підхід до хірургічного лікування дозволив знизити частоту післяопераційних ускладнень і летальність у оперованих новонароджених. Важливе значення для покращення результатів лікування має своєчасна антенатальна діагностика даної патології.