ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ

Проаналізовані результати досліджень, проведених протягом 2016–2020 рр. у багаторічному стаціонарному досліді, який був закладений у 2001 р. на типових чорноземах нестійкого зволоження лівобережного Лісостепу України, а саме – на Панфильській дослідній станції Національного наукового центру «Інститут землеробства НААН», переконливо свідчать про те, що для вузькоспеціалізованих господарств найбільш раціональними в цій зоні є 4-пільні сівозміни зі 100 % насиченням зерновими культурами (горох – пшениця озима – кукурудза на зерно – ячмінь ярий) з різними системами удобрення: (без добрив (абсолютний контроль), мінеральна (з внесенням N60P60K60), органо-мінеральна (NPK + побічна продукція попередника), органічна системи удобрення (побічна продукція попередника)). Урожайність зерна ячменю ярого залежно від системи удобрення коливалася в межах від 4,18 до 5,54 т/га. Продуктивність сівозмінної площі за збором з 1 га ріллі з ячменем ярим у 4- пільній сівозміні становила: зерна – 5,50–7,69 т, кормових одиниць – 7,48–10,47, перетравного протеїну – 0,60–0,84 т. Економічна ефективність вирощування ячменю ярого в короткоротаційній сівозміні залежно від систем удобрення наступна: умовно чистий прибуток – 14,2–20,7 тис. грн/га, рентабельність – 122,6–197,0 %. У зв’язку з мінімальними витратами та найменшою собівартістю 1 т зерна ячменю ярого в контрольному варіанті (без добрив) одержали 12,09 тис. грн/га умовно чистого прибутку за рівня рентабельності 180 %. Вивчені та впроваджені у виробництво збалансовані короткоротаційні сівозміни з оптимальним набором і співвідношенням польових культур один із чинників одержання в ринкових умовах конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та збереження родючості ґрунту