Особливості виконання військовослужбовцями покарання у виді арешту

Не вимагає особливого доказу той факт, що припущення нераціональності, необґрунтовано­сті у питаннях призначення покарання може нівелювати успішність усіх кримінально-правових інститутів, породити відчуття несправедливості, знизити довіру до правосуддя і нарешті поставити під сумнів визначення окремо взятої держави як правової. Дійсно, досягти мети, яка встановлюється за­коном про кримінальну відповідальність, мож­ливо шляхом розмаїття кримінальних покарань, передусім даючи можливість суду в кожному конкретному випадку призначати особі, винній у вчиненні кримінального правопорушення, покарання, застосувати принцип справедливості та індивідуалізації відповідальності. Одним із показників, який може свідчити про те, досягає покарання такої мети, як виправлен­ня засуджених, показник рецидиву, у широкому значенні цього поняття, а саме показник, що ві­дображає кількість осіб, які засуджуються за вчи­нення кримінального правопорушення за умови, що вони раніше вже засуджувалися за вчинене хоч би одне кримінальне правопорушення. При застосуванні арешту із вмістом на га­уптвахті мети покарання досягаються застосу­ванням, перш за все, наступних заходів: вста­новлення відповідного режиму виконання та відбування покарання; організація виховного впливу; залучення засуджених військовослуж­бовців до суспільно корисної праці; організації військової підготовки суспільного впливу. Особливі умови насамперед визначаються тим, що у разі засудження військовослужбовця до арешту він не звільняється, а відбуває пока­рання за умов подальшого проходження військо­вої служби. На даний момент правове регулювання по­рядку виконання покарань, що можуть бути призначені військовослужбовцям, значною мі­рою залишаються невисвітленими, тому нашим завданням в даній науковій статті, більш деталь­но розглянути процедуру відбування покарання військовослужбовцями у вигляді арешту.