Роль педіатра у формуванні зубощелепної системи та збереженні стоматологічного здоров’я дітей

Мета - проаналізувати роль педіатра у формуванні зубощелепної системи та збереженні стоматологічного здоров’я в дітей, здійснивши огляд світових досліджень на цю тему. Проаналізовано дані наукової літератури щодо обізнаності педіатрів у профілактиці захворювань здоров’я ротової порожнини дітей та вчасності скерування до дитячого стоматолога. Відомо, що нелікований карієс негативно впливає на загальне самопочуття і благополуччя дитини, спричиняючи біль, порушуючи можливість кусати та жувати, а відтак - і на набір маси тіла та ріст, самооцінку та комунікативні навички. Хронічний біль і дискомфорт, спричинений карієсом зубів, також негативно впливає на когнітивний розвиток та пов’язаний із пропусками школи та браком концентрації. Оскільки найменші діти відвідують педіатра значно частіше за стоматолога, дуже важливо, щоб педіатри володіли відповідними знаннями щодо розвитку та прогресування карієсу, принципів його профілактики, способів збереження та поліпшення здоров’я ротової порожнини дитини. Співпраця дитячого стоматолога, батьків та педіатра - це тристоронній процес заради здоров’я ротової порожнини дитини. Більшість досліджень показали недостатній рівень знань педіатрів щодо карієсу, шляхів його передачі, а також те, що педіатри мають обмежені знання та розуміння стосовно початкових клінічних ознак карієсу, рекомендованого віку для першого візиту до стоматолога, етіології карієсу та рекомендацій стосовно застосування фторвмісних паст. Відтак важливо поліпшувати знання та практичні навички щодо збереження здоров’я ротової порожнини дітей у практиці педіатра. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.