ДИТИНА І ЗБРОЯ: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Проаналізовано історичні факти залучення дітей до військової справи та участі дітей у збройних конфліктах. Зроблено висновки про відсутність норм щодо запобігання участі дітей у збройних конфліктах у докласичному міжнародному праві та надання захисту дітям лише в контексті захисту усіх некомбатантів у класичному міжнародному праві. У роки Першої та Другої світових війн виник феномен – дітей-солдат. Декларація прав дитини 1924 р. не створила дієвого механізму запобігання залученню дітей до збройного конфлікту. Ця мета була лише частково досягнута з прийняттям Четвертої Женевської конвенції 1949 р. та Додаткового протоколу № 1 до неї. Конвенція про права дитини та Факультативний протокол до неї щодо участі дітей у збройних конфліктах, Конвенція МОП № 182 та Римський Статут Міжнародного кримінального суду нині становлять механізм запобігання залученню дітей у збройний конфлікт. Запропоновано на національному рівні криміналізувати втягнення дітей у збройний конфлікт і ратифікувати Римський Статут Міжнародного кримінального суду задля притягнення довідповідальності осіб, винуватих у втягненні дітей у збройний конфлікт.