Автоміфологізація біографії Публія Овідія Назона

Запропоновано новий підхід до рецепції постаті давньоримського класика Публія Овідія Назона (43 р. до н. е. – 17 / 18 р. н. е.), а саме обстоюється думка, що поетичний доробок антика („Любовні елегії”, „Мистецтво кохання”, „Скорботні елегії”) є рефлективним утворенням, в якому наявні елементи особистісного міфу. Художнє слово розглядається як потужний ресурс реалізації феномену міфологічної саморефлексії митця. Стрижневою для дослідження стала ідея суб’єктивної матриці як неповторної картини світу, сформованої у свідомості індивіда. Біографічні автоконцепти схарактеризовано на рівні ключових міфотем, які відповідають двом періодам життя письменника: до заслання і на засланні. Простежено також роль колективного несвідомого у формуванні особистісного міфу Овідія. У висновках акцентовано увагу на потребі ґрунтовного перепрочитання на засадах міфокритики всього доробку давньоримського класика та розширенні інтерпретаційної парадигми овідієзнавчих студій за рахунок аналізу науково-критичних і літературно-художніх візій образу поета.