КЛАРНЕТОВИЙ КВІНТЕТ Й. БРАМСА У ВИМІРАХ КАМЕРНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА

Метою статті є вивчення специфіки кларнетового репертуару у вимірах камерно-інструментального виконавства. Матеріалом для аналізу обрано один з найвидатніших камерно-ансамблевих творів, наявних у репертуарі сучасних кларнетистів, – квінтет для кларнета, двох скрипок, альта і віолончелі Й. Брамса (ор. 115), написаний композитором у пізній період творчості. Методологія. Проблематика статті обумовлює використання трьох основних методів. Це метод історизму, потрібний для розуміння процесів становлення і розвитку кларнетового, у тому числі ансамблевого, виконавства; системний метод, застосований для визначення історичного значення кларнетового квінтету Й. Брамса в ансамблевому репертуарі кларнетистів; метод цілісного аналізу, потрібний для вивчення особливостей музичної форми і драматургії кларнетового квінтету. Наукова новизна. На прикладі кларнетового квінтету Й. Брамса розкрито значення кларнета як ансамблевого інструмента та специфіка його взаємодії з інструментами струнної групи у процесі розгортання музичної форми й образної драматургії аналізованого твору. Висновки. Доведено роль особистого знайомства і творчого спілкування композиторів із видатними виконавцями для виникнення творчих ідей щодо написання нової музики для їхніх інструментів (у даному випадку – на прикладі тандему Й. Брамс – Р. Мюльфельд). Вказано на сповідальний характер змістовної концепції кларнетового квінтету Й. Брамса та особистісний характер партії кларнета, образну багатогранність її музичного матеріалу. Зазначено успішну реалізацію Й. Брамсом ідеї органічної взаємодії кларнета зі струнним квартетом. Виявлено різноплановість кларнетової партії, широке розкриття технічних можливостей, тембрового та виразового потенціалу кларнета. Наголошено на багатоплановості трактувань партії кларнета у виконавських версіях.